Як отримують водійське посвідчення у країні розвинутої демократії? 
Отже, дорогі друзі, вирішив написати як я отримував водійське посвідчення у Сполучених Штатах Америки. Сталося це всього два дні тому спогади ще свіжі. Сподіваюсь буде цікаво
Почну з того, що в США у більшості регіонів відсутня розвинута система громадського транспорту. Фактично доїхати з приміської зони до найближчого супермаркету немає ніякої можливості, окрім як дістатися туди автомобілем. Більшість американців живуть у приватних одноповерхових будинках у приміській зоні, де дешевше земля та більш чисте повітря, на відміну від наших міст, де переважна кількість людей живе у квартирах що розташовані у великих будинках. Для американця цей пейзаж виглядає як бджолині вулики. Нічого не вдієш, різна культура у різних народів. У нас вся інфраструктура зосереджена у так званих спальних районах. Тобто супермаркети, аптеки, перукарні, різноманітні магазини тощо. У американців в спальних районах нічого окрім житлових будинків немає. Всі ці об*єкти зосереджені на так званих "мейн стріт" головних вулицях у діловій частині міста. Оскільки площа міст дуже велика, то дістатися туди пішки буває проблематично. Тому сам стиль життя диктує американцям використовувати особистий автотранстпорт. Стандартною є ситуація коли в сім*ї у використанні є 2-3 автівки. Одна для чоловіка, одна для жінки і одна сімейна. Буває також часто так, що сімейну просто водить жінка. Крім того, практично 99% всіх студентів і учнів вищих шкіл (хай скул) мають автомобілі. Зазвичай школярів середньої школи возить автобус. У США автівкою дозволено керувати з 16-ти років, тому у більшості випадків учні пересідають на власні автомобілі. Ціна середнього бюджетного седану з 100 милями пробігу складає близько 1000 долларів (наприклад той же додж неон). Дитя працюючи після уроків у ресторані швидкого харчування за 2 місяці спокійно і легко заробляє собі на такий транспорт. Доречі, звичайна машина у Америці не є предметом розкоші, на відміну від нашої країни, а перш за все необхідний засіб пересування з точки А в точку Б. Тобто права є майже в кожного. Виходячи з цих обставин, можна сміливо стверджувати, що автомобільні права в американця є чимось на зразок паспорта. Оскільки навіть у банку, аеропорту чи на дільниці для голосування на виборах у органи державної влади вас можуть ідентифікувати і дістати всю необхідну інформацію. Посвідчення водія разом з номером соціального страхування (типу нашого ідентифікаційного коду) є майже вичерпним тандемом документів для здійснення більшості життєвоважливих операцій у США.
У зв*язку з цим в Америці розвинута організована система державних закладів, які займаються цими документами. Називаються вони департаментами транспорту від уряду США і знаходяться в кожному окремому штаті. Кожен такий департамент має офіційну сторінку в інтернеті де можна завантажити правила дорожнього руху, дізнатися контакти найближчого центру і всю процедуру (які докумети для кожної категорії людей і все таке). Крім того, на території штату розкидані дільниці цих департаментів, де можна скористатися їх послугами. Зазвичай вони розміщені в кожному більш-менш великому місті. Більшість із них являє собою кімнату де спокійно працюють кваліфіковані представники департаменту.
Я отримував водійську ліцензію категорії С. Для початку просять заповнити анкету як півтора листка А4, в якій вказуються всі необхідні дані, як то: ім*я, прізвище, дата народження, адреса, чи є в тебе водійське посвідчення іншої країни чи штату, чи маєш проблеми зі здоров*ям (типу епілепсії) які не дозволяють тобі нормально керувати і т.д. Цікаво що є окрема графа в якій потрібно вказати чи бажаєш ти бути донором, якщо потрапиш у аварію і отримаєш несумісні з життям травми організму. Я чомусь побоявся ставити галочку, мабуть якісь комплекси...
Тут же на місці тобі пропонують надати оригінали документів. Це Паспорт, №соц.страхування, форма №4 щодо податків (подуріли з цими податками) та документ, що засвідчує твій статус у країні (громадянин США, постійно проживаючий але не громадянин, студент, біжанець тощо). Всі їх сканують, вносять дані в системну мережу. Потім там же, не відриваючи 5 точку від крісла дивишся у апарат типу бінокля в якому дрібними літерами читаєш, що запропонуть, як у нас при огляді у лікаря-окуліста. В тому біноклі також вони просять відповісти який знак ти бачиш ближче і далі. Коротше кажучи, тест швидкий на місці і без ніяких довідок.
Далі після того як внесли дані і провели тест на твій зір пропонують пройти комп*ютерне тестування. В іншому куті кімнати стоять тачскін комп*ютери до яких підходиш і здаєш екзамен на знання ПДР. Екзамен складається з 25 питань з вибором варіантів. Варіантів завжди 3-4. Помилитися можна 4 рази. Причому після кожного неправильного показується вірна відповідь. Коротше кажучи, ти повинен відповісти більше, ніж на 80% питань. На мій суб*єктивний погляд питання з одного боку прості, з другого складні, так як можна не завжди вловити суть питання, бо все ж там іноземною мовою. Скажу однозначно, що більше направлено на вирішення практичних задач. Наприклад: який відсоток алкоголю допускається в крові? Які фактори найбільш впливають на стан спяніння? В яку сторону потрібно вивернути кермо при паркуванні на схилі? Яка швидкість руху має бути біля школи? Як рухатися коли ти бачиш шкільний автобус? Коли тобі потрібна страховка при кермуванні? Що означає якийсь конкретний знак? Які дії необхідно прийняти коли на твою смугу виїхав зустрічний автомобіль? Цікаво, що мені не випало питання проїзду перехресть. Таймер відповідей відсутній, ніхто нікого в шию не підганяє. Якщо не здаєш, то приходиш на наступний день, кількість спроб не обмежена, за перездачугрошей не беруть.
Після того як ти побачив зелене світло на екрані і напис "Вітаємо ви успішно здали тест" ти переходиш до частини з керування транспортним засобом. Перед цим екзаменатор просить показати роботу сигналів повороту, стоп-сигналів, а також клаксону. Після цього сідає з тобою і каже що зараз будемо їхати туди куди я скажу. Буду давати тобі інструкції по ходу. Маршрут складається з 15 хвилинної їзди по місту із залученням таких обов*язкових елементів як повороти, перехід в інший ряд, виконання режиму швидкості у різних зонах і т.п. завершується все парковкою. Можна зробити до трьох невірних дій. Тобто перевищивши швидкість наприклад, не подивившись у дзеркало заднього вигляду та не увімкнути сигнал повороту означає провал екзамену. Після цього підписуєте той маршрутний лист, в якому галочками або іксами (якщо провалив) відмічені всі елементи навичок кермування і повертаєтеся в офіс.
Ще 20 хвилин забирає оформлення безпосередньо водійського посвідчення. Тебе тут на місці фотографують, просять заплатити від 20 до 50 долларів (в залежності від штату - у мене було 20$) і дають тимчасове некольорове посвідчення роздруковане на цупкому заламінованому папері. Воно має повну силу допоки на твою адресу через кілька тижнів не надійде пластикове посвідчення.
Ото й вся процедура, на все про все можна вкластися в годину. Черг практично немає. Обслуговує 3 людини, максимум в кімнаті бачив 4 людей які прийшли з метою здати тест, переоформити або відновити втрачений водійський документ.
Як в кого є питання, буду радий відповісти.
I don't know!
